Міжнародні відносини

Грузія - могила однополярного миру Америки

Якщо хтось сумнівався в тім, що правила міжнародної гри змінилися назавжди, то події останніх декількох тижнів повинні були розвіяти ці сумніви. У понеділок президент Буш зажадав, щоб лідери Росії відкинули заклик російського парламенту до визнання незалежності Південної Осетії й Абхазії. Через добу Буш одержала відповідь: президент Медведєв оголосила про визнання Росією незалежності двох спірних грузинських територій.

Російський сигнал був очевидний: результат війни, спровокованої нападом Грузії на Південну Осетію 7 серпня, не підлягає обговоренню - і цього не змінять ні слова, ні справи титанів американської імперії. Після цього пишномовні слова міністра закордонних справ Великобританії про створення 'коаліції проти російської агресії', вимовлені вчора в Києві, виглядали просто нерозумно.

Те, що серпневі події на Кавказі свідчать про поворотний момент у міжнародних відносинах, уже не викликає сумнівів. Зрозуміло, порівняння із серпнем 1914 р. сміховинні, і навіть міркування про новий 'холодної війни' є перебільшенням. Незважаючи на маневри на Чорному морі й погрози, підкріплені ядерною зброєю, протистояння між Росією й США навіть віддалено не нагадує ті події, які привели до Першої світової війни. Нинішні тертя також позбавлені ідеологічного й глобального виміру, що характеризував 40-літню конфронтацію між Заходом і Радянським Союзом.
Але ясно одне: однополярний момент Америки пройшов - і нового миропорядка, проголошеного Буш-батьком в останні дні життя Радянського Союзу в 1991 р., більше не існує. За ті дні, коли одна держава могла подібно колосові осідлати всю земну кулю, нав'язуючи свою волю на всіх континентах і не маючи інших супротивників, крім народних рухів за національну незалежність і ізольованих 'держав-ізгоїв'. Майже двадцять років, поки Росія була занурена в 'катастройку', а Китай ставав економічним гігантом, США беззвітно користувалися своєю безпрецедентною глобальною силою, приписуючи собі й своїм союзникам право вторгатися в інші країни й окупувати їх, не підкоряючись міжнародному праву й інститутам, втягуючи всі нові держави в орбіту свого ненаситного військового альянсу.

Тепер, завдяки припливу нефтедолларов, Росія поклала кінець цієї безустанної експансії й продемонструвала, що Сполучені Штати не можуть диктувати свою волю у всіх куточках земної кулі. І, хоча мова йде про регіональний, а не глобальному виклику, цей наочний урок про нові межі американської могутності вже сприйнятий у багатьох країнах - від Центральної Азії до Латинської Америки.

© 2008 Америка очима українців.