Міжнародні відносини

ПРО і європейську безпеку

Угода, укладена 20 серпня між Сполученими Штатами Америки й Польщею про розміщення десяти ракет-перехоплювачів у рамках запланованої до створення американської системи ПРО, стало ненавмисним (і можливо, несподіваним) результатом російсько-грузинського конфлікту. Після довгих місяців ухилень поляки припинили збільшувати обсяг вимог відносно військової допомоги, що вони прагнули одержати в обмін на розміщення в себе ракет. А США, які колись не хотіли підсилювати вороже відношення Москви до своїх планів створення європейської системи ПРО, погодилися з тим, що до 2012 року вони розмістять у Польщі батарею ракет «Пэтриот», а також підрозділу по її обслуговуванню.

Це не єдиний непередбачений наслідок грузинського конфлікту. У липні уряд Чехії погодилося розмістити в 90 кілометрах від Праги радіолокаційну станцію для спостереження за ракетами. Це ще один елемент запланованої до створення системи протиракетної оборони. За цим відразу пішло зниження обсягів поставок російської нафти в Чехію, що багато хто на Заході розцінили як відповідь Росії на досягнуту угоду, незважаючи на заяви «Транснефти» про те, що причини зниження поставок носять технічний і комерційний характер. Чеська Палата депутатів спочатку не хотіла ратифікувати дану угоду. Проте, після грузинського конфлікту, а також у відповідь на погрозу російського міністерства закордонних справ у зв'язку з підписанням американо-польської угоди, що складалася в тім, що «Росія буде змушена реагувати, і не тільки по дипломатичних каналах», виникає більша ймовірність того, що чеський парламент ратифікує цю угоду без подальших зволікань. Схоже, що цей конфлікт ще більше об'єднав колись роз'єднані країни НАТО в питанні про подальше розширення альянсу із включенням у його склад Грузії. Тепер він більше готовий до проведення політики, націленої на надання їй можливості для членства - причому скоріше раніше, ніж пізніше.

Після того як президент Буш відродив плани розробки й розгортання ПРО, адміністрація США постійно запевняє російський уряд, що система ця націлена не на Росію, а проти тих балістичних ракет, які, як вона побоюється, можуть бути запущені Іраном або Північною Кореєю. Російська реакція була послідовною - система ця спрямована проти Росії, і вона підриває її безпека. На практиці не має великого значення, націлена чи ні ця система проти Росії. Реагуючи на свої подання про те, що вона дійсно спрямована проти її, Росія своєю риторикою й діями робить на світло пророцтво, що самозбувається. Наприклад, заплановані до розміщення в Польщі ракети-перехоплювачі, може бути, і будуть націлені на деструктивні держави. Але ніхто навіть і не причиняється, що ракети «Пэтриот» і плановані до розміщення в Польщі американські війська будуть націлені на якусь іншу країну, але не на Росію. І причина, по якій Польща відчуває необхідність в одержанні ракет «Пэтриот» і в розгортанні в себе американських військ - це звучна з боку Росії погроза, що Польща «перетворює себе в мішень».

Захід точно так само, реагуючи на свої подання про російську ворожість, використає риторику й уживає дії, що ведуть до виникнення такого ж пророцтва, що самозбувається. Так, на наполегливі заяви Росії про неприпустимість подальшого розширення НАТО Захід незмінно відповідає, що Москві не можна дозволяти диктувати альянсу, яку політику йому проводити. У Грузії й України існують найгостріші внутрішні проблеми, які, по мірках НАТО, є занадто гострими, щоб у доступному для огляду майбутньому дати цим країнам можливість для членства. Проте, просто тому що Росія заперечує проти вступу цих країн, їх у не дуже віддаленому майбутньому напевно запросять вступити в альянс. Точно так само, найчастіше здається, що заперечення Росії проти розгортання елементів ПРО в Польщі й Чехії тільки підсилюють рішучість американської адміністрації просуватися вперед, не замислюючись над тим, чи логічно ні розміщати дані елементи саме в цих країнах, якщо вся система протиракетної оборони призначена для захисту від ракетного нападу з боку Ірану або Північної Кореї.

Більшість аналітиків погоджується з тим, що було б помилкою називати сьогоднішнє протистояння між Росією й Заходом новою «холодною війною». Дійсно, ті ідеологічні розбіжності, які були характерні для того періоду, сьогодні відсутні. Але якщо щось і нагадує часи «холодної війни», так це характер риторики й політики за принципом «дія-протидія», які прийняли на озброєння Росія й Захід, а також способи, за допомогою яких обидві сторони роблять свої заяви й уживають заходів, спрямовані на зміцнення власної оборони. Адже інша сторона негайно сприймає це як підрив власної безпеки й вимагає відповідних мір. У результаті виникає спіраль, що робить ситуацію для обох сторін усе більше небезпечної. У часи «холодної війни» це вело до гонки озброєнь. Є небезпека, що таке може відбутися знову. І є якась сумна іронія в тім, що задовго до того, як ми зможе переконатися, працює чи ні система ПРО (іншими словами, може вона чи ні забезпечити ефективний захист Європи від ракетного нападу), вона вже серйозно розхитає європейську безпеку.

© 2008 Америка очима українців.