Аналітика

Америка повернула миру віру у свої ідеали

У те, що Барак Хусейн Обама (Barack Hussein Obama) може стати 44-м президентом Сполучених Штатів не занадто вірилося до самого останнього моменту. Він виглядав невідповідним кандидатом - і тому, що занадто недосвідчено, і тому, що неабияку частину дитинства провів за кордоном. Але в першу чергу, тому, що він - чорношкірий.

Те, що г-н Обама взагалі був висунутий кандидатом, уже багато чого говорить про переваги американської демократії. Однак масові й серйозні сумніви наприкінці виборів ще більше говорять нам про те, як неї сприймають за рубежем.

Відповідно до опитувань суспільної думки, г-н Обама безумовно випереджав свого суперника. Рейтинги діючого президента-республіканця досягли рекордно низького рівня. По всіх традиційних критеріях кандидатові від демократів була гарантована перемога. Однак мир не міг у це повірити, поки не побачив.

На противагу численним пророкуванням, у ході кампанії питання раси не посідав головного місця. Однак саме він дозволив перебороти розрив тим часом, що говорять американці про свої наміри, і побоюваннями іншого миру щодо їхніх дій. Ця обставина турбувала й багатьох громадян США. Тому що всі інші фактори вказували на перемогу на Обамы, його поразка безсумнівно означала б, що американська демократія не скасовує 'кольорового бар'єра'. Однак виявилося, що це не так.

Радість у зв'язку з результатом виборів в Америці, що виражалася людьми по усім світі, втілює собою момент всесвітньої згоди з поданнями Америки про власне національне призначення. Протягом більшої частини своєї історії США сприймали себе, як символ можливостей, як приклад для всього миру. Антиамериканізм, у свою чергу, завжди ґрунтувався на ідеї про те, що ці ідеали знецінюються тим, як США використають свою міць за рубежем і нерівністю, що панує в американському суспільстві.

Зрозуміло, одні єдині вибори не можуть скоротити розшарування в американському суспільстві. Не змусять вони США й припинити дбати лише про свої інтереси за рубежем, використовуючи при необхідності військову чинність. Однак після того як американці вибрали своїм лідером людини, дід якого був кенійським козопасом, людину, друге ім'я якого збігається з ім'ям онука пророка Мухаммеда, ворогам Америки буде сутужніше зображувати їхніми націями лицемірних ханжей.

Вони повернули миру віру в 'американську мрію', що обіцяє кожному, незалежно від походження, можливість втілити в життя свої амбіції зусиллям волі. Ця мрія, що дає надію тим, хто страждає під ярмом тиранії, набагато краще служить стратегічним інтересам США, чим військова гегемонія.

Навіть без спроб відповідати титулу президента миру, яким нагороджують його зайво палкі шанувальники за рубежем, г-ну Обаме буде непросто задовольнити очікування тих широких кіл виборців, які за нього проголосували. У ході кампанії він упирав на прагматизм у зовнішній політиці й обіцяв почати обережно взаємодіяти з ворогами Америки. Однак самі по собі його наміри нездатні перебороти пропасти, що лежить між стратегічними цілями США й, наприклад, Ірану, Сирії, 'Аль-Каиды', 'ХАМАС' і 'Талибана'.

Президент Ірану Махмуд Ахмадинежад (Mahmoud Ahmadinejad) міг послати г-ну Обаме лист із поздоровленнями на честь перемоги на виборах, але навряд чи через це він відмовиться від планів створити ядерний арсенал. Наступного дня після виборів президент Росії Дмитро Медведєв оприлюднив плани розміщення на балтійському узбережжі ракет, націлених на майбутній американський 'протиракетний щит'. Таким чином, Кремль не захотів чекати й перевіряти, що саме широко обіцяні г-ном Обамой зміни можуть означати для відносин з Москвою.

Однак лежачі в майбутньому труднощів не повинні применшувати оптимізм, що охопив Америку й увесь світ разом з нею після виборів минулого тижня. Г-н Обама вже довів, що він умілий дипломат і політик. Важко уявити собі краще випробування розуму й характеру, чим тільки що що закінчилася виборча кампанія. Завданням республіканців було поставити під сумнів готовність на Обамы зайняти настільки важливий пост. Малося на увазі, що насправді питання полягало в тому, чи здатний він представляти простих американців.

Молодий сенатор від Іллінойсу виглядав нешаблонним кандидатом. Проте, більшість американських виборців вирішили не піддаватися шаблоновому мисленню. У цьому змісті вони не порушили традиції США, але пішли їм, довірившись людині, що, незважаючи на своє скромне походження, піднявся до порога величі завдяки своїм здатностям і тяжкій праці. Вони обрали президента насамперед для того, щоб він захищав їхні власні інтереси. Але це також стало дійсно важливим моментом для демократичних чинностей усього миру, і дозволило людям у всіх країнах почувати, що вони не помилялися, розділяючи національну мрію Америки.

© 2008 Америка очима українців.