Думка

АМЕРИКА НЕ ХОЧЕ ДРУЖИТИ

У першу чергу зі здоровим глуздом
Останнім часом західна преса усе більше відходить від своєї споконвічної позиції з питань конфлікту в Південній Осетії. Постійно росте табір супротивників версії, що представляє нас головним агресором у цьому конфлікті. Однак не зникають і прихильники подібного тлумачення що відбулося.

Поки ще багато хто на Заході не готові прийняти той факт, що саме Грузія виступила в ролі агресора й ніяк інакше. Тому ще сильна негативна хвиля стосовно Росії в пресі й у заявах західних політиків.

Західна преса схильна навіть бачити підтримку своєї версії в діях країн-членів ШОС, що підтримали Росію на недавньому саміті країн Шанхайської організації співробітництва.

«Азіатський банк розвитку, у якому Китай відіграє провідну роль, надав Грузії кредит на 40 мільйонів доларів під найнижчий відсоток з можливих. Шанхайська організація співробітництва, що включає в себе крім Росії Китай, Кыргызстан, Казахстан, Таджикистан і Узбекистан, відмовилася підтримати Росію й визнати незалежність двох областей, що відпали, Грузії. Китай і країни Центральної Азії можуть розділяти невдоволення Кремля світовим лідерством Америки, але вони не настільки прагнуть до створення багатополярного миру, щоб зневажати своїми національними інтересами»,- пише видання The International Herald Tribune навіть незважаючи на те, що на саміті всі країни учасники виразили свою заклопотаність ситуацією на Кавказі й підтримали Російський план по виходу зі складної ситуації.

Недавно пройшов неформальний саміт міністрів оборони країн-членів НАТО. На ньому, природно, ставилося питання об рішення кавказької проблеми.

Міністри оборони країн НАТО вперше докладно обговорювали, якими військовими мірами альянс, що включає 26 держав, повинен у світлі недавнього конфлікту в Грузії відповісти на новий виклик Заходу з боку Росії.

За останні десять років увага НАТО в основному зосередилося на рішенні проблем за межами території альянсу - насамперед, на боротьбі з талибами в Афганістані. Однак на саміті в Лондоні міністри оборони обговорили, потрібно чи НАТО переосмислити стратегію, приділивши більше уваги традиційному завданню блоку - захисту своїх європейських союзників від нападу.

Неформальний саміт 26 міністрів оборони був запланований задовго до серпневого конфлікту Росії із Грузією. Головним стало питання про те, що держави, що входять у НАТО, можуть зробити для збільшення й координації витрат на оборону, повідомляє британське видання The Financial Times.

Проте ряд високопоставлених фігур у брюссельській штаб-квартирі НАТО очікували, що деякі держави альянсу, особливо східноєвропейські, будуть призивати блок до більше активних заходів щодо захисту своїх територій від России, що відроджується. «Ніхто не буде вимагати повного перегляду стратегії, що передбачає зниження активності НАТО в Афганістані, - говорить один з високопоставлених натовських чиновників. - Але деякі держави, можливо, спробують знайти новий баланс між нинішнім акцентом НАТО на зовнішніх операціях і необхідністю захищати територію НАТО».

За словами джерела, НАТО може сприяти безпеці країн Прибалтики, почавши проводити в цьому регіоні більше навчань, зайнявшись імовірнісним плануванням і переглянувши систему керування військами. Напередодні саміту генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер заявив в інтерв'ю The Financial Times, що выполнимость 5-й статті Уставу, що обіцяє захист всім учасникам блоку, у тому числі Прибалтиці, не слід піддавати сумніву. «В 5-й статті немає нічого неправильного, - завірив він. - НАТО готова до будь-яких випадків, і це стосується Таллина, Риги й Вільнюса тією самою мірою, що й інших столиць НАТО».

У той же час він сказав, що недавні події в Грузії підкреслили, що міністрам оборони необхідно відверто обговорити питання про те, чому багато членів НАТО не приймають достатніх заходів щодо збільшення оборонних витрат. «Якщо ми встановили неформальний поріг для оборонних витрат в 2% від ВВП, а цю вимогу виконують лише шість із 26 країн НАТО, то з альянсом щось не так, - визнав генеральний секретар. - Я не можу вимагати, щоб країни різко збільшили витрати до 2%... Але я хочу сказати їм, що якщо ми не станемо на шлях збільшення оборонних витрат, то альянс може втратитися можливості виконувати свої функції», - пише The Financial Times.

Російський прем'єр-міністр Володимир Путін заявив, що оборонні витрати Росії до 2009 року виростуть на 27%. На думку Томаса Валасека, експерта з питань оборони із Центра за європейську реформу в Лондоні, дискусія про відповідь НАТО Росії може привести до серйозних спор про стратегічну роль альянсу, підсумовує британський автор.

НАТО не згодна з деякими положеннями укладеного договору «Медведева-Саркози». Підписання документів відбулося всього через день після виїзного засідання Ради НАТО в Грузії. Там генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер визнав свою відповідальність за «територіальну цілісність» країни й засудив відділення Південної Осетії й Абхазії. ЄС і США теж не згодні з розділом Грузії. ЄС навіть збирається відправити в заколотні республіки цивільних спостерігачів, щоб ті здійснювали спостереження за відводом російських військ. Ці плани Москва зараз перекреслила. Договори передбачають спільні заходи щодо воспрепятствованию погроз миру й можливій агресії, сказав Медведєв. «Ми будемо робити один одному всю необхідну підтримку, включаючи військову». Ні в кого не повинне виникнути сумнівів у тім, що Росія не допустить нової військової авантюри. При цьому Дмитро Медведєв натякав на президента Грузії Михайла Саакашвили, на який Москва складає провину за війну на Кавказі. Поряд з військової Росія пообіцяла республікам і фінансовій допомозі, пише німецька газета Handelsblatt.

Медведєв і Саркози домовилися про повний висновок російських і грузинських військ за довоєнні позиції. Крім того, під час другої зустрічі в Москві було погоджене рішення про відправлення цивільних спостерігачів ЄС у буферні зони на границі з Південною Осетією й Абхазією. ЄС хоче послати туди спостерігачів, яких очолить німецький посол Хансйорг Хабер, а потім - ще й у заколотні республіки. Крім того, на міжнародній конференції по Грузії, що намічена на другу половину жовтня в Женеві, ЄС хоче анулювати їхнє відділення, продовжує видання.

Незважаючи на всі розбіжності, президент Еврокомиссии Жозе Мануэль Баррозу висловлюється за поновлення переговорів ЄС із Росією про новий договір про співробітництво й партнерство. Для цього Росії не потрібно виводити своїх солдатів з Абхазії й Південної Осетії, сказав у Брюсселі Баррозу. Адже російські війська перебували там ще до війни, закінчує свою статтю німецький автор.

У Вашингтоні критика адміністрації на адресу Росії піднялася на нову висоту. Вона пролунала в коментарях, підготовлених для держсекретаря Кондолизы Райс. У мові, з якої Райс виступила в Німецько-Американському Фонді Маршалла (German Marshall Fund of the United States), вона дала одповідь Росії в самих твердих вираженнях, коли-небудь, що звучали з її вуст.

«Стало ясно, що цілком законна мета відродження Росії придбала похмуре фарбування зі згортанням свобод особи, зловживаннями в застосуванні закону, повсюдним поширенням корупції на різних рівнях російського суспільства й проявом параноидальных і агресивних позивів, що вже мало місце в колишній історії цієї країни», - говориться в підготовленому для неї тексті, що навмисно був опублікований заздалегідь, щоб залучити до нього додаткова увага.

Незважаючи на звучну критику, Москва, схоже, усе більш твердо має намір ігнорувати Сполучені Штати і Європу й випробовувати їхню готовність покарати Росію за розчленовування Грузії. Медведєв підписав угоди з Південною Осетією й Абхазією під час ретельно підготовленої й минулої в Кремлі церемонії, пише американська The New York Times.

Різко критикуючи Росію за її поводження, адміністрація Буша у своїй реакції поки обмежується наданням погодженого міжнародного дипломатичного тиску, щоб змусити Москву відступити. Вона не пішла на важливі міри карального характеру, такі, як санкції. У своєму виступі Райс намагається продемонструвати, що Росії вже доводиться розплачуватися за власні дії, оскільки вона своїми вчинками зірвала висновок угоди зі США про ядерне співробітництво й втратилася шансів на вступ у Всесвітню торговельну організацію й Організацію економічного співробітництва й розвитку, що є міжнародним органом по просуванню вільних ринків і демократії, продовжує автор статті для американського видання.

На Капітолійському пагорбі заступник державного секретаря по політичних питаннях Вільям Бернс пояснив хаос на російському ринку цінних паперів і зниження інвестицій у цій країні стурбованістю світового інвестиційного співтовариства у зв'язку із грузинським конфліктом. На цьому тижні російські акції всього за три дні понизилися в ціні на чверть. «Я думаю, даний криза ясно показує, що Росія, виявивши самовпевненість на державному рівні й перестаравшись у випадку із Грузією, викликала певні наслідки», - сказав Бернс, виступаючи в сенатському комітеті з міжнародним відносинам.

Райс, повторюючи недавні заяви віце-президента Дика Чейни й інших високопоставлених керівників, заявляє, що Росії прийде вибирати між зовнішньою ізоляцією й співробітництвом, закінчує думка автор статті для The New York Times.

Це трохи нагадує страх перед позиції, що завойовує, Росією, особливо після нової хвилі критики з боку США, що з'явилася саме після появи Російських військових сил на територіях, набагато більше близьких Америці, ніж Грузія. Якщо ви хочете зачепити чиюсь національну гордість, то от вам класичний зразок: американська реакція на плани Росії направити атомний лінійний крейсер з кораблями супроводу в Карибське море для спільних навчань із ВМС ворога Вашингтона Уго Чавеса, пише британське відділення Reuters.

Але не варто забувати, що все-таки не тільки критика з'являється в пресі й постійно відбувається переоцінка причин і результатів конфлікту.

Радує приголомшливу й надихаючу єдність двох правлячих партій у питаннях зовнішньої політики. У грузинському питанні обидві ідеологічні фракції США сміло віддали перевагу демократії правді. На сторінках лівоцентристського New Republic Дэвид Гринберг ремствує: «Багато лібералів щосили шукають гріха в обох сторін, замість того, щоб привертати увагу до російської агресії»,- пише британське видання Guardian.

Складно пояснити переконаність, що зберігається, політичного мейнстрима США в тім, що перший удар нанесла Росія, хоча численні факти свідчать про зворотний.

Державний департамент США й розвідувальні служби, незалежний американський і європейські ЗМІ, і навіть ряд інформованих грузинських джерел зовсім чітко підтверджують, що як би неймовірно це не звучало - саме крихітна Грузія напала на величезну Росію, а не навпаки. Розважливі люди можуть посперечатися про те, у якому ступені присутність, що наростала, Росії в Абхазії й Південній Осетії або дії Південної Осетії проти грузинських військ спровокували грузинське настання. Але на дійсний момент немає ніяких сумнівів у тім, що 7 серпня, усього через кілька годин після оголошення однобічного перемир'я, президент Грузії Михайло Саакашвили дав наказ про настання на столицю Південної Осетії Цхинвал, і що грузинські війська застосовували важку артилерію, танки й реактивні снаряди проти російського батальйону, що захищав місто, повідомляє свою точку зору американське видання The Washington Post.

З юридичної точки зору російський батальйон був частиною миротворчої бригади, розміщеної в Південній Осетії відповідно до угоди, підписаним Грузією, Росією, Південною Осетією й Абхазією в 1992 р. Російські військовослужбовці служили в цій бригаді разом із грузинським батальйоном - принаймні, доти, поки грузинський батальйон не звернув свою зброю проти росіян.

Таким чином, нарешті західні ЗМІ починають здраво оцінювати ситуацію навколо конфлікту в Південній Осетії. Залишається сподіватися, що незабаром західні політики могли б так само почати об'єктивно оцінювати ситуацію - перемогти забобони й визнати нарешті, що не Росія затіяла війну.

© 2008 Америка очима українців.