Новина дня

Занепокоєння відносно ПРО може поширитися й на Вашингтона

Закінчився візит у Варшаву міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Головним утримуванням його переговорів з польським колегою Радиславом Сикорским, крім ситуації на Кавказі, звичайно ж, була тема третього позиційного району стратегічної ПРО США, один з найважливіших елементів якої - база з десяти протиракет повинна бути розміщена в Слуцком районі Польщі, біля містечка Редзиково. Москва, як відомо, украй негативно ставиться до цього розміщення, уважає, що американська ПРО в Східній Європі, всупереч заявленим цілям, має одну-єдине завдання - понизити контрсиловой потенціал російських стратегічних чинностей стримування, розміщених у центральній частині країни. У Тверской, Іванівської, Саратовской і Калузької областях. Покликана завдати шкоди фактично третьої частини всіх її Ракетних військ стратегічного призначення.

Цієї стурбованості не приховував і Сергій Лаврів. «Ми не бачимо погроз для Російської Федерації, що виходять від Польщі, заявив він на прес-конференції після закінчення переговорів з Радиславом Сикорским. - Але ми не можемо ігнорувати той факт, що поблизу наших границь з'являється невід'ємний компонент стратегічних систем Сполучених Штатів Америки. Крім російського стратегічного арсеналу в цих об'єктів у Східній Європі інших цілей, властиво, дуже довгі роки просто бути не може».

Це була відповідь тим пропагандистам, які слідом за деякими заокеанськими й західноєвропейськими політиками й військовими продовжують затверджувати, що американська ПРО в Європі призначена для захисту США і їхніх союзників тільки від балістичних ракет країн-ізгоїв, під якими Вашингтон має на увазі в першу чергу Іран. І ніякі аргументи, що в Тегерана немає й у найближчому майбутньому не можуть з'явитися такі ракети, які здатні досягти території Старого й Нового Світла, ними не приймаються.

Втім, погрозу контрсиловому потенціалу російських стратегічних чинностей стримування бачить в американських протиракетах не тільки міністр Лаврів. Про ці погрози неодноразово говорили на брифінгах в «РІА Новині» колишній начальник Генерального штабу збройних сил Росії, а нині співробітник Ради безпеки Росії генерал армії Юрій Балуевский і колишній заступник міністра закордонних справ, а нині посол Росії в США Сергій Кисляк. Саме на такому брифінгу в листопаді минулого року генерал Балуевский завив, що на третьому позиційному районі ПРО в Східній Європі з елементами в Чехії й Польщі США не зупиняться, буде ще четвертий і п'ятий позиційний район, а за ними й інших. Те, що російський воєначальник був абсолютно прав, підтвердилося під час офіційного візиту Сергія Лаврова у Варшаву. У той день сенат США вирішив виділити 89 млн. доларів на розміщення ще одного радара ПРО, майже такого ж, який планується створити недалеко від Праги, у неназваній в офіційних паперах країні. Вона в рішенні сенату позначена, як «засекречена крапка».

Втім, великої таємниці в цьому «секреті» немає. Глава американського Агентства по ПРО генерал Генрі Оберинг неодноразово заявляв, що наступними місцями для розміщення елементів протиракетної оборони США можуть бути Туреччина, Грузія й навіть... Україна. Але, оскільки, територія недалеко від Тбілісі або Києва сьогодні представляється для такого розміщення малоймовірної, то як подібна площадка може бути анатолийское плоскогір'я або, як затверджують західні коментатори, Ізраїль і Японія. Ті й інші припущення мають під собою підстави. І від того, яку «крапку» обере Пентагон для створення свого четвертого позиційного району, стане усе більше очевидної не декларируемая привселюдно, а схована до часу, але реальна кінцева й проміжна мета глобальної системи ПРО, що створює Вашингтона після виходу з відповідного російсько-американського договору 1972 року.

Якщо районом розміщення нового високочастотного Х-радара стане Туреччина, те, крім контролю за ракетною програмою Ірану, він зможе відслідковувати й ситуацію в європейській частині Росії. Ті стратегічні ракетні комплекси, які розміщені в Іванівської, Тверской, Саратовской і Калузької областях. Якщо в Ізраїлеві, то реальною метою контролю стане все-таки Тегеран. Якщо в Японії, те, зрозуміло, Китай і Росія. У тому числі російські стратегічні ракетні комплекси, розміщені в Красноярськом краї.

Треба розуміти й те, що сам радар без ракет-перехоплювачів, які він повинен наводити на мету, існувати не може. Його бойова ефективність у цьому випадку буде нереалізованою. Отже, недалеко від його майбутнього розташування РЛС повинна з'явитися й нова база протиракет. І разом з «засекреченою крапкою», точніше з таємними координатами одного з елементів четвертого позиційного району ПРО США, ми в недалекій перспективі повинні почути й про «засекречені географічні координати» нової бази протиракет.

І ці нові готування знову ж не можуть не викликати занепокоєння в російської сторони. Тим більше на тлі триваючих погіршень відносин між Москвою й Вашингтоном. І не тільки із приводу подій у Південній Осетії, як комусь хотілося б представити. Проблема американської ПРО в Східній Європі й в інших місцях навколо границь Росії тут ключова. Вона турбує російських політиків і генералів ще й тому, що обіцянки американців, які вони неодноразово давали на самітах «2+2» у складі міністрів закордонних справ і оборони, зробити свою систему ПРО прозорої для Росії, щоб не викликати в неї ніяких підозр, не виконуються.

Російські учасники переговорів зі США із цих питань неодноразово розповідали авторові даних рядків, що всі обіцянки «не завантажувати протиракети в шахти, поки не буде точно відомо, що в Ірану є ракети, здатні долетіти до Європи», «зафіксувати чеський радар так, щоб він був спрямований тільки убік Ірану» та інше, представники Вашингтона не збираються фіксувати в якому-небудь офіційному документі й зробити їх юридично зобов'язуючими. Більше того, вони зв'язують свої гарантії допустити на об'єкти ПРО в Чехії й Польщі російських офіцерів з бажанням Праги й Варшави дати візу представникам Міноборони Росії для поїздки в ці місця. «Погодиться Прага й Варшава пропустити вас, - говорять американці, - ви зможете іноді побувати біля наших об'єктів. Ні, виходить, немає. Питання - не до нас».

Таке поводження, говорять учасники переговорів, безумовно, підсилює нашу підозру щодо щирої спрямованості елементів американської стратегічної ПРО в Європі.

Сергій Лаврів на прес-конференції у Варшаві не став говорити про те, як Росія прореагирует на розміщення американської ПРО в її границь. «Ви хочете, щоб я зараз розкрив вам секрети російського Генштабу? - посміхнувся він. - Ви що?» Але російська реакція вже давно не секрет. Вітчизняні воєначальники, у тому числі й командуючий Ракетними військами стратегічного призначення генерал-полковник Микола Соловцов, неодноразово заявляли, що асиметричною й адекватною відповіддю на цей крок Вашингтона, Праги й Варшави буде перенацілювання стратегічних ракет на нові цілі на території Чехії й Польщі. Якщо в столицях цих держав хочуть стати мішенню для російських ядерних боєголовок, то це їхній вибір, а не Москви, говорять вони.

Зі своєї сторони Росія неодноразово доводила Вашингтону, що ніякий «забір із протиракет» навколо її границь на випадок чого не врятує США від відповідного удару відплати. Не тільки ракетного, котрий здатний перебороти будь-яку систему ПРО, але так само авіаційного й морського. Польоти стратегічних бомбардувальників Ту-160 у Венесуелу, що стоять військово-морські навчання між флотами двох країн за участю російських надводних і підводних кораблів, серед яких можуть бути стратегічні й багатоцільові підводні атомні крейсери, м'яке нагадування про ці аргументи стримування.

Занепокоєння про ПРО, що не хоче враховувати національні інтереси Москви, може поширитися й на Вашингтона.

© 2008 Америка очима українців.