Міжнародні відносини

Криза в Південній Осетії

Останнім часом політична агонія грузинської влади на чолі Саакашвили здобуває характер не просто важкого психічного захворювання, а якась подоба занепалої дівки з дешевого борделя, яких за всіх часів більш ніж.
Вона готова на все для задоволення потреби клієнта у вигляді американської «дерьмократии» на чолі з Бушем. Хоча розмах того, «на що готово» цю дівку, воістину потрясає. І отут я задаю собі питання: невже те, що творить верхівка грузинської політики, можливо тільки заради грошової подачки заступників? Одна справа дзявкати з-за рогу, на зразок двірської шавки, обвинувачуючи у всіх смертних гріхах Росію, інше - зважитися на божевільну авантюру в Південній Осетії.
Можливо, така вилазка мала б успіх років 10 назад, але ми, слава богу, вибралися з політико-економічної ями 90-х і навіть почали потихеньку вставати. І повторення чеченської пастки в нинішніх умовах неможливо. І тут я вперше відчув гордість за рішучу роботу влади на чолі із Президентом Медведєвим. Нарешті, ми побачили в дії заможність Російської Федерації. Не дивно, як миттєво закудахтали політичні курки по ту сторону океану. Організатори агресії на Південну Осетію, звичайно, могли припустити таку миттєву реакцію з боку Москви, чого коштує тільки підготовлений інформаційний блеф західних ЗМІ. Але розгром у настільки короткий строк грузинських підрозділів явно поплутав всі карти Буша й До. Всі їхні чинності зараз кинуті на очорнення Росії й виставляння її як ініціатор южноосетинского кризи. І це останній шанс виправдати величезні проломи в бюджеті США, які утворилися, у тому числі, завдяки підтримці грузинської армії. Я згодний з думкою багатьох фахівців, що події навколо невизнаних республік є частина піару-кампанії майбутніх виборів президента США. От так сучасні питання американської «дерьмократии» вирішуються ціною тисячі людських життів.
Зараз никоим образом не можна прогинатися під тиском заходу, що з кожним днем наростає. Ми, напевно, уперше після розпаду Радянського Союзу змогли не тільки сказати тверде «ні», але й шляхом рішучих дій змусили Америку і її маріонеток по-іншому дивитися на Росію. Продовжувати відстоювати свою позицію - от головне завдання наших політиків. Якщо ми поступимося зараз, то опустимося на міжнародному рівні в стан середини 90-х років минулого століття. Настав час підняти голову й плюнути на думку ззовні. Як не намагалися провідні держави грати з нами в любов, на ділі виявилося не більше захоплення - «все лживо, і за гроші» (у цьому випадку за нафту). Що поробити, такі реалії сучасної політики. Історично зложилося, що Західній Європі й США потрібна слабка Росія, а її чинностей повинне вистачати тільки на поставку енергоресурсів. Тому не дивно, що ми не знайшли підтримки в ООН по проблемі Південної Осетії.
Зараз ми коштуємо на порозі найважливіших подій. Чи буде це реанімація холодної або початок третьої світової війни, або інший варіант, поки не відомо, ясно одне - конфлікт у Південній Осетії сильно похитнув політичний міжнародний баланс чинностей і дестабілізував загальну обстановку у світі. Провідні держави виходять на новий рівень відносин, і фігура Росії виходить на передній план. І я переповнений гордістю за свою батьківщину й упевнений, що ми стаємо свідками відродження нашої великої держави.

© 2008 Америка очима українців.