Політика

Як Америці приструнити Росію

Минулого тижня Джон Маккейн під схвальне ревіння учасників з'їзду Республіканської партії призвало Америку "піднятися на бій", захищаючи список гіпотетично шляхетних і/або необхідних реформ і цілей. Але в цьому списку не фігурувала республіка Грузія, що стала жертвою вторгнення, піддалася небезпеки, а нині стрімко перетворюється в символ нової безкарності російської агресії.

Замість цього Маккейн пообіцяв Грузії "нашу солідарність і наші молитви за неї". З вуст людини, що у цей момент оголошував своє кредо, звертаючись до країни (так до того ж кілька місяців назад заявив, що на пості президента в першу чергу заснує міжнародну лігу демократичних держав, куди не буде допущена Росія) - це однаково що відмова від сильнодіючих ліків на користь сонячних ванн, джерельної води й медитації.

По суті, Маккейн і пальцем не ворухнув, щоб втолкувати Москві, що вторгнення неприйнятно й, більш того, повторення такого в країнах Балтії, на Україні або в Молдавії немислимо, тому що Росії прийде заплатити ще дорожче. Точно так само надійшов і Барак Обама.

"Зараз час діяти - а не тільки говорити", - сказав Обама (із третьої спроби) відразу після вторгнення. Але протягом місяця, що пройшов з тих пор, Обама уникав повторювати ці заяви про рішучу позицію Америки або конкретизувати їх.

Каральні міри? Звичайно, без них не обійдеться. 17 серпня Associated Press повідомило із Кроуфорда, штат Техас, - цього "Білого дому Самотньої зірки" (прізвисько штату Техас. - Прим. ред.): "Офіційні особи США заявляють, що не можна дозволяти, щоб Росія безкарно вторгалася в сусідні країни".

Ага, звичайно. На ділі більшість американських політиків і адміністрація Буша в цей момент перетворилися в Асамблею Пустолаев. Владимир Путін це напевно передбачав: зовсім недавно, у червні, він заглянув в очі Джорджа Буша, намагаючись побачити не його душу, але слабість, утома й некомпетентність.

Перемкнувшись у режим холодного цинізму, можна логічно пояснити обережність Маккейна й Обамы в оцінках - мов, вони порахували, що в ході передвиборної кампанії заявляти про відсіч Росії даремно.

Але адміністрація Буша, ховаючись за своїми багатослівними заявами, коливається між пасивністю й відступом. Під час відсутності американського курсу робота з витиснення російських військ із Грузії, а також, видимо, придумуванню кар за вторгнення, передоручена європейцям.

Це разюча подія: Америка відреклася від своєї влади. Відповідати за це повинен президент, що чіплявся за свою віру в доброзичливу Росію й таємничі помилкові подання про духовну глибину Путіна, незважаючи на три роки наростаючого націоналізму, різноманітних проявів агресії, мертвонароджених спроб зобразити демократію й погроз відносно союзників США.

З того факту, що відповідні міри у зв'язку із вторгненням передали в субпідряд європейцям, треба: адміністрація США, не здатна виконувати роль лідера, намагається на тлі прагнення Росії посварити Європу з Америкою перекласти обов'язок мати справу з Москвою на Європейський союз, що не має досвіду відбиття агресій.

Це виглядає жалісно й іронічно одночасно.

Жалісно, тому що цю відважну Америку, що настільки часто в кулуарах називала Європу м'якотілою-м'якотілій-непоправної-м'якотілої, на позаминулому тижні вже застеріг дехто - до речі, людина, що був представником ЄС по зовнішній політиці. Крис Паттен сказала: "Росія знає: коли мова йде про проведення серйозної політики в області міжнародних відносин і безпеки, Європа далі слів не заходить".

Коли минулого тижня ЄС вирішив відкласти - а не призупинити - свої переговори про продовження так званого "Угоди про стратегічне партнерство" з Росією (фактично включивши вторгнення в категорію непорозумінь, після яких говорять "ну, до швидкого!"), Білий дім заявив, що Буш "високо оцінив рішучу відповідь ЄС" Москві.

Зрозуміло, при цьому він випустив з уваги, що Європа не пообіцяла нічого негайного й конкретного із числа тих мір, які їй варто було б прийняти: а саме, діяти оперативно й спільно, щоб послабити хватку Росії на вентилі, що регулює поставки енергоносіїв.

Отут доля іронізувала на всю котушку. Зрівняєте реакцію держав-членів ЄС на вторгнення в Грузію з тим, що трапилося в 2005 році, коли Росія наклала ембарго на імпорт м'яса з Польщі (можливо, претензії до якості продукції, що йшла туди із третіх країн, через посередників, минулого законними).

Тоді, оскільки Польща пригрозила накласти вето на угоду про стратегічне партнерство, переговори про цей документ припинилися на два роки - і відновили лише в 2007!

А тепер США виглядають так, немов намірилися вступити в Клуб Паперових Тигрів.

І це сумно, тому що США і Європі зовсім не обов'язково розв'язувати нову холодну війну, щоб знайти спосіб приборкати недозволенне поводження Росії й втрату нею довіри у світі.

Що стосується нібито панування, що похитнулося, США, те Європа вже помітила: курс долара пішов нагору, прогнози росту в Америці на майбутній рік перевершують відповідні показники інших країн G7, так що ні Америка, ні стовпи її могутності не валять.

Отже, обрисую ініціативу. Найефективнішим і далеко, що йде відповіддю, Америки на російське вторгнення будуть дії на іншій ігровій площадці: потрібно обійти роль, що блокує, що грає Росія в історії з розробками ядерної зброї в Ірані.

По суті, США констатують непорушну істину: країна, що вторглась у Грузію, настільки себе дискредитувала (послухайте, Путін запевняє, що тегеранські розробки - це "мирний атом", що не має відносини до зброї), що їй більше не можна дозволяти однією рукою поставляти в Іран ядерні ноу-хау й зброя, а іншої перешкоджати вагомим санкціям на своєму пості воротаря в Раді Безпеки ООН.

Для цього адміністрації Буша прийде почати прямі переговори з Іраном. Це стане не тільки подарунком адміністрації Буша Маккейну (той твердо виключає переговори з Іраном, тим часом як Обама виступає за прямий діалог).

Більше того, цей крок виведе США з паралічу, підірве міць Росії й продемонструє кращим способом з можливих волю Америки і її здатність діяти.

Цей підхід дозволить уникнути рутинного порожнього гавкоту із приводу Грузії, що лише виправдує пророцтва Жака Шираку й Герхарда Шредера про зменшення ваги Америки на світовій арені.

США і Європі необхідно прийняти масу інших мір для того, щоб захистити Грузію й присоромити Росію. Але цей крок створить шлях і перспективи рішення самої животрепетної на світі проблеми на період до 20 січня 2009 року.

Властиво, грузинська трагедія почасти породжена тим, що Росія певним чином витлумачила пасивну позицію США по іранському питанню.

Тепер, у сполученні з настійною заявою США, що на переговорах з муллами розглядаються всі можливі варіанти, Вашингтон повинен зламати стереотипи, гипертрофирующие важливу роль Москви. Тим самим він недвозначно й конструктивно дасть зрозуміти Росії: "Угамуй".

© 2008 Америка очима українців.